Конференції
 
 

 

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
про реальні загрози національній безпеці України внаслідок самоусунення Мінекобезпеки України від координації діяльності органів виконавчої влади щодо збереження довкілля та про невідкладні заходи з екологізації сільськогосподарського виробництва

м. Київ 18.12.99
[архів тексту 16 Кб]

За участю представників Української екологічної асоціації "Зелений світ" комісією Головдержекоінспекції Мінекобезпеки України у вересні-листопаді 1999 р. здійснена комплексна перевірка діяльності Міністерства агропромислового комплексу України щодо охорони навколишнього природного середовища в галузях АПК і складено акт від 22.11.99, що додається.

Найважливішими висновками, що випливають з фактів, висвітлених в акті, є такі:

- в ході перевірки не було виявлено цілеспрямованої діяльності з боку Мінекобезпеки України та Мінагропрому України в напрямі формування та здійснення державної політики національної безпеки України в галузях АПК, передбаченої Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР;

- природні ресурси в галузях агропромислового комплексу використовуються вкрай неефективно, їм, особливо водним та земельним, завдається непоправна шкода, що призводить до катастрофічних втрат земель від водної та вітрової ерозії, забруднення, вилучення для несільськогосподарського використання, від мінералізації та інших чинників де-гуміфікації грунтів. Підтоплення та переосушення земель внаслідок водної меліорації, засо-лення зрошуваних земель, якого в грунтово-кліматичних умовах України уникнути неможливо, в сукупності з безпрецедентною розораністю території країни та застосуванням технологій, що прискорюють обвальну деградацію земель та водних об'єктів, в недалекому майбутньому можуть призвести до повного спустелювання значних територій і до втрати Україною найдорожчого природного ресурсу - родючих земель; впровадження науково обгрунтованих нормативів Природокористування та охорони довкілля в сільському господарстві знаходиться в зародковому стані, особливо щодо використання землі; контролем дотримання наявних вимог та нормативів охоплено в кращому випадку десята частина господарств. Виснажливе користування природними ресурсами є на сьогодні основною формою їх використання в сільському господарстві та більшості інших галузей АПК;

- в Україні в найширших масштабах (практично стовідсоткове) застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі аграрні технології, які безумовно і безупинно призводять до деградації земель та ландшафтів, до зниження біорізноманіття та до отримання продукції, яка за своїми якісними показниками не знаходить собі збуту за прийнятну ціну в промислово розвинених країнах і у більшості випадків при тривалому вживанні викликає падіння рівня здоров'я населення, особливо дітей, про що свідчить статистика в галузі охорони здоров'я та дослідження впливу малих та понадмалих доз внутрішнього радіаційного опромінення та хімічного забруднення на людський організм. В сільському господарстві України не існує екологічно безпечних технологій вирощування товарних урожаїв сільськогосподарських культур, а впровадження менш небезпечних технологій є справою ентузіастів, досвід яких здебільшого піддається замовчуванню, а його носії - "заклююванню";

- продовжується масоване та в достатній мірі не контрольоване ввезення в Україну та застосування (навіть в заборонених для цього зонах) екологічно небезпечних технологій і речовин, воно є переважаючим видом запозичення іноземних технологій в рослинництві, що з огляду на стан довкілля і рівень екологічного контролю в Україні є недопустимим, навіть якщо контролюється сільськогосподарськими органами, що також відбувається не завжди;

- поглиблюється науково-технічне відставання України від розвинених країн в галузі екологічно менш небезпечних аграрних технологій, які до 25 червня 1999 р. оцінювались вітчизняною аграрною наукою як неефективні і для України непридатні; Україна не представлена жодною громадською організацією в Міжнародній федерації рухів екологічно узгодженого сільського господарства (IFOAM) - єдиному всесвітньому об'єднанні носіїв таких технологій;

- практично повсюдно відбувається невиконання або неналежне виконання керівниками та іншими працівниками АПК законних рішень державних природоохоронних органів, сигнали про факти ігнорування цих рішень не служать правоохоронним органам, зокрема, прокуратурі, приводом для застосування передбачених законом покарань, належне виконання власних рішень з природоохоронних питань Мінагропромом України не забезпечується;

- в Мінагропромі України та в Мінекобезпеки України відсутні ефективні механізми забезпечення законності та правопорядку природоохоронного спрямування у використанні природних ресурсів та під час здійснення виробничої діяльності в галузях АПК, такі механізми не розробляються, а вже впроваджені їх компоненти, передбачені законом, - не застосовуються, а то й знищуються, як, наприклад, громадський екологічний контроль, справжня державна екологічна експертиза, відомчий контроль за раціональним використанням природних ресурсів тощо; дієві механізми захисту екологічних та інших прав громадян України не створюються, в обох міністерствах робота щодо забезпечення екологічної безпечності галузей АПК практично пущена на самоплив, а в Мінекобезпеки України з жовтня 1998 року жоден працівник не займається вирішенням цих питань в комплексі;

- вивчення справжнього попиту на продукцію аграрного сектора в розвинених країнах не здійснюється: комісії з комплексної перевірки не вдалося виявити ознак обізнаності спеціалістів центрального апарату Мінагропрому України з єдиним дефіцитним сектором продовольчого ринку в світі - ринком продукції екологічно узгодженого сільського господарства (organic production). Орієнтація на виробництво та експорт продукції, якої є надлишки на світових аграрних ринках, призводить до втрати експортного потенціалу України та її економічної ізоляції від світової економічної системи, яка посилюється в зв'язку з загостренням в світі конкуренції виробників аграрної продукції за "традиційними", тобто хімізованими технологіями;

- в сільському господарстві один з найнижчих серед інших галузей рівень життя та соціальної захищеності населення; за наявності великої кількості працездатних громадян, не зайнятих у суспільно корисній діяльності, в сільському господарстві продовжують провадити політику максимальної хімізації виробництва, яка не збільшує кількості робочих місць, але значно зменшує привабливість праці в сільському господарстві для справжніх госпо-дарів-природолюбів. Не робиться практично жодних зусиль до застосування екологічно більш прийнятних і одночасно економічно вигідних форм, методів та засобів сільськогосподарського. виробництва, таких, як біо-динамічне землеробство і тваринництво, інші системи екологічно узгодженого сільського господарства (organic agriculture), а також до організації екологічно обгрунтованих умов сільського життя, заснованого на максимальному невиснажливому самозабезпеченні, наприклад, пермакультура, рільничі громади тощо, які могли б протидіяти чи бодай сприяти протидії кризовим демографічним процесам на селі. Замість цього міліардні дотації з державного бюджету витрачаються на виробництво неконкурентноздатної або найбільш виснажливої для земель сільськогосподарської продукції, тоді, як в розвинених країнах сільським товаровиробникам дотації та інші бюджетні доплати надаються фактично за неперевищення встановленої межі виробництва або як компенсацію за втрати, що пов'язані з переходом на виробництво продукції екологічно узгодженого сільського господарства (organic production). Отже, бюджетні кошти використовуються здебільшого на фінансування екологічно небезпечної та шкідливої діяльності, зокрема тому, що затверджений Кабінетом Міністрів України перелік природоохоронних видів діяльності містить в основному екологічно сумнівні заходи, які в переважній більшості спрямовані на задоволення виробничих потреб виконавців, а не на збереження середовища існування людини

- не йдеться про створення ефективної системи охорони та відновлення фізичного здоров'я людини за рахунок оздоровлення продовольства - під загрозою зникнення знаходиться навіть сировинна база вітчизняного виробництва дитячого харчування; права споживачів на повну і достовірну інформацію про якість продукції АПК здебільшого не тільки не захищаються, а й порушуються, зокрема, щодо відображення на етикетках відомостей про застосування під час її виробництва найбільш біологічно небезпечних речовин - пестицидів та агрохімікатів; практично не здійснюється виявлення та усунення загроз для здоров'я населення як під час проведення екологічно небезпечних технологічних операцій, так і щодо інвазійної харчової небезпеки та зовнішніх уражень від хімічних та інших біологічно активних факторів виробництва в галузях АПК, навіть в рекреаційних та курортних зонах, включаючи дитячі; попередження громадян України про небезпеку перебування поблизу оброблених отрутохімікатами полів не є правилом, що безумовно виконується;

Мала Рада Української екологічної асоціації "Зелений світ" 13 грудня 1999 року розглянула результати комплексної перевірки діяльності Мінагропрому України і, погодившись з підсумками комісії та її пропозиціями щодо вдосконалення природоохоронної роботи в АПК, викладеними в акті від 22.11.99, особливо відмітила серед причин невиконання Мінагропромом України покладених на нього функцій в сфері охорони довкілля самоусунення Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та особисто міністра Шевчука В. Я. від виконання покладених на це міністерство функцій (рішення Малої Ради додається).

Виходячи з положень Концепції (основ державної політики) національної безпеки України є конче необхідним здійснити такі першочергові заходи:

1. Добитися справжньої невідворотності відповідальності державних службовців за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за рахунок посилення державного та громадського контролю за здійсненням всіма міністерствами і відомствами України (в першу чергу Мінагропромом України та Мінекобезпеки України, повна бездіяльність яких уже з'ясована) покладених на них Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України та чинним законодавством обов'язків і повноважень щодо організації досягнення таких пріоритетних національних інтересів України, як забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства, збереження генофонду Українського народу, його фізичного здоров'я, а також недискримінаційного інтегрування України в європейську та світову спільноту. Цей контроль безперечно повинен забезпечити усунення тих загроз національній безпеці України, які існують в агропромисловому комплексі та природоохоронній діяльності, частина з яких вказана вище;

2. Здійснити кардинальний перегляд пріоритетів в аграрній політиці України, поставивши на чільне місце екологізацію сільськогосподарського виробництва (повну - на 10 млн. га ще придатних для виробництва продукції харчування українських дітей та сертифікації її як продукції екологічно узгодженого сільського господарства [organic production], і мінімальну, тобто таку, що хоча б забезпечує виконання всіх вимог чинного законодавства, -на решті території). Під екологізацією тут слід розуміти, зокрема:

а) відмову від технологій, систем господарювання та культур, використання яких суперечить вимогам про заборону застосування технологій, "що не забезпечують вимог захисту земель від деградації" (Земельний кодекс України, Стаття 86) або "якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки"(Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". Стаття 57), а також інших заборон, встановлених законами України;

б) припинення застосування речовин та живих організмів, зокрема генетично змінених, що не притаманні природним біоценозам відповідної грунтово-кліматичної зони;

б) впровадження сівозмін з вмістом посівів багаторічних трав не менше 50 відсотків і просапних культур не більше 20 відсотків, ведення товарного садівництва без знищення трав'яного покриву в міжряддях, а також застосування інших заходів максимального уникнення оголення грунту (мульчування, відмова від полицевої оранки, застосування нульового обробітку грунту тощо), а також виведення з орних земель тих ділянок, які заборонено розорювати (в прибережних захисних смугах, на схилах, в зонах забруднення викидами і скидами шкідливих речовин, зокрема, вздовж шляхів сполучення з інтенсивним рухом, забруднених радіонуклідами тощо), а також залуження і заліснення деградованих, в тому числі ерозійно небезпечних земель та ділянок, родючість яких не виправдовує витрат на вирощування урожаю, з тим, щоб знизити розораність території України щонайменше вдвічі;

г) відмова від згубної практики знищення рослинних решток у виробництві та у побуті, найширше впровадження компостування органічних відходів у сільському, комунальному, лісовому та домашньому господарстві, впровадження інших заходів, спрямованих на максимальне збереження і повернення в грунт створених природою речовин, в яких акумульовано променисту енергію сонця, яка єдина здатна утворювати гумус як справжнє джерело родючості землі;

д) досягнення за рахунок цього та інших заходів припинення процесу дегуміфікації, що досяг катастрофічних масштабів в Україні, і початку повсюдного розширеного відтворення родючості грунтів, що має знайти законодавче відображення і бути головною умовою продовження права власності на землі сільськогосподарського призначення тощо.

Як показує факт існування чудових родючих земель після не менш ніж семитисячолітнього хліборобського господарювання наших предків та багатодесятилітній досвід сучасних послідовників методів ведення екологічно узгодженого сільського господарства, яке згідно зі стандартами ЄЕС (Council regulation (EEC) No 2092/91 of 24 June 1991 on organic production of agricultural products and foodsuffs) англійською називається organic agriculture, єдиним справді досяжним і ефективним для збереження родючих властивостей сільськогосподарських угідь впродовж тисячоліть є стовідсоткове застосування системи так званого біо-динамічного сільського господарства (товарний знак в більшості країн - "Demeter"), хоча й інші напрями екологічно узгодженого сільського господарства за дотримання вимог згаданих міжнародно визнаних стандартів здатні кардинально змінити як екологічну, так і експортну ситуацію в сільському господарстві України і їх впровадження має повністю охопити всі 10 млн. га земель, придатних для виробництва продуктів дієтичного, лікувального та дитячого харчування, створення спеціальних сировинних зон на яких є обов'язковою умовою першого етапу екологізації сільськогосподарського виробництва.

Надзвичайно важливим для досягнення найшвидшого ефекту від екологізації сільського господарства є сертифікація згідно з вказаними стандартами тих господарств (а, отже, і їх продукції), які застосовують технології та системи, які можуть бути швидко трансформовані в екологічно узгоджені. Перш за все, міжнародно визнану сертифікацію мають пройти господарства, які застосовують вітчизняні технології відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві (розроблені під науковим керівництвом професора кафедри ґрунтознавства Національного аграрного університету України Шикули М.К.), для того, щоб визнання цих господарств як продуцентів продукції екологічно узгодженого сільського господарства відкрило можливість широкого впровадження цих вітчизняних технологій як технологій, що відповідають вимогам серії нормативних документів, започаткованих "Council regulation (EEC) No 2092/91 of 24 June 1991 on organic production of agricultural products and foodsuffs".

3. Докласти максимальних зусиль до створення кадрового потенціалу екологізації села, системи екологічно спрямованої сільськогосподарської освіти, насичення інформаційного простору України достовірною інформацією про вплив різних систем сільського господарства на довкілля та якість життя і, в першу чергу, харчування та рівень здоров'я дітей. Найбільш нагальним є переклад українською і видання масовими накладами класичних творів та технологічних видань з екологічно узгодженого сільського господарства, плекання чисельної групи фахівців з питань впровадження систем екологічно узгодженого сільського господарства (відрядження моло-дих аграрників, свідомість яких ще не спотворена ідеями хімізації сільського господарства і які не отримували платні від виробників та торгівців пестицидами та мінеральними добривами, на нав-чання до світових центрів organic agriculture, організація передачі ними набутих знань на семінарах для практиків, у приватних та державних сільськогосподарських закладах виключно цього спрямування, а також ознайомлювальних виступів в інших сільськогосподарських навчальних закладах та в засобах масової інформації тощо.

4. Створити систему підтримуваних державою інформаційно-консультативних та фінансово-кредитних установ для стимулювання і допомоги сільськогосподарським товаровиробникам, бажаючим перейти на господарювання за екологічно узгодженими технологіями і вимушеним це робити (в межах спеціальних сировинних зон та інших спеціально охоронюваних територій). Перехід на господарювання за методами екологічно узгодженого сільського господарства передбачає дворічний період так званої конверсії, коли виконуються всі передбачені стандартами ЄЕС вимоги, але продукція господарства не набуває статусу organic production. В більшості країн в цей період господарствам, що стали на шлях екологізації, надається фінансова допомога. Зважаючи на те, що відмова від застосування штучно синтезованих хімічних речовин і пов'язана з цим "ломка" залежності від них, яка призводить до зниження урожайності, в більшості підприємств АПК України вже відбулася з причин відсутності коштів на закупівлю пестицидів і мінеральних добрив, фінансова допомога чи надання пільгових кредитів нашим господарствам в період конверсії дасть можливість ще більш ефективно здійснити невідкладні організаційно-технічні заходи переходу на екологічно узгоджені методі виробництва.

5. Створити вітчизняну торговельну та ідентифікаційну інфраструктуру екологізації сільського господарства, що потребує значних організаційних та методично-правових зусиль з боку державних органів. Торгівля продукцією екологічно узгодженого сільського господарства (organic production) не набула в світі масштабів, для яких використовуються біржі, і буде ще довго носити довірчий характер, в зв'язку з чим вихід на зарубіжні ринки та створення внутрішнього ринку такої продукції потребує спеціальних заходів, в тому числі з боку державних органів, здійснення яких наявними зараз в Україні фахівцями з питань торгівлі уявляється дуже проблематичним, так само, як і здійснення державної допомоги створюваним громадським сертифікаційним організаціям спеціалістами, вихованими на уявленнях Держстандарту. У всьому світі добровільна сертифікація виробників і їх продукції як organic production здійснюється виключно національними громадськими неурядовими організаціями, атестованими для міжнародної торгівлі в центрі з атестації IFOAM (Міжнародної федерації рухів екологічно узгодженого сільського господарства), що є перевіреним та виправданим засобом захисту споживачів від можливих проявів корупції в системі засвідчення якості продукції. Дотримання вимог чинного українського законодавства поза сферою відповідальності системи сертифікації екологічно узгодженого сільськогосподарського виробництва може бути ефективно забезпечено лише за умов широкого залучення найширших кіл екологічної громадськості, що вимагає також державного сприяння створенню і функціонуванню громадських природоохоронних організацій і повернення їм незаконно скасованих міністром Мінекобезпеки України Шевчуком В.Я. прав щодо призначення громадських інспекторів охорони навколишнього природного середовища.

6. Вказані вище невідкладні заходи з екологізації села, спрямовані на відновлення національної безпеки в сфері діяльності агропромислового комплексу України, не можуть бути реалізованими без створення і ефективної роботи органу державного управління, що виконує виключно завдання з екологізації села і не обтяжений невластивими їй функціями, добре забезпече-ний засобами інформування, екологічно мислячими кваліфікованими управлінськими кадрами та необхідними для формування і здійснення природозберігаючої політики в АПК правами і повноваженнями.

В зв'язку з тим, що в умовах сучасної української адміністративної реформи позитивний досвід багатьох країн світу, зокрема, Словаччини, зі створення самостійних органів державної виконавчої влади з екологізації села поруч з традиційними сільськогосподарськими міністерствами може не знайти достатньої підтримки у владних колах, хоча і є на початку екологізації найбільш ефективним для України з її багатостраждальним зневіреним селянством, пропозиція Малої Ради Української екологічної асоціації "Зелений світ" щодо створення Національного агентства з екологізації села могла б бути реалізована шляхом запровадження посади заступника Міністра аграрної політики України з екологізації села та створення однойменного департаменту, який має включати Головне управління впровадження систем екологічно узгодженого сільського господарства. Службу збереження земель, Аграрну екологічну інспекцію та Інформаційно-методичний центр екологізації села і підтримки громадських ініціатив з відповідними підрозділами в регіональних державних сільськогосподарських органах.

На початку роботи цих підрозділів уявляється достатнім виділення для їх функціонування десяти відсотків штатної чисельності управлінського та допоміжного персоналу з десятьма відсотками фонду заробітної плати, передбачених для всіх галузей агропромислового комплексу на відповідних рівнях управління, десяти відсотків державних асигнувань та інших контрольованих чи керованих державою надходжень в галузі АПК, а також тієї частини земельного податку, що має бути спрямована на охорону і відтворення земель. Надалі, після подолання десятивідсоткового рівня охоплення екологізацією площ сільськогосподарських угідь України, частка державного управлінського апарату та матеріально-фінінсових надходжень для розвитку екологічно узгодженого сектора АПК має бути не меншою частки в загальній площі українських сільськогосподарських угідь земель, на яких виробляється продукція, що сертифікована за стандартами, вимоги яких не нижчі від вимог ЄЕС до organic production.

7. Намагання подолати науково-технічне та економічне відставання України від розвинених країн в аграрному секторі без його екологізації приречені на повну невдачу, що вже переконливо показали всі попередні роки. Без повсюдного застосування технологій екологічно узгодженого сільського господарства посилення економічної (господарської) активності сільського населення тільки прискорює деградаційні процеси в довкіллі і, таким чином, може в найближчому майбутньому поставити під загрозу цілковитого знищення можливість сільськогосподарського виробництва на спустелених такою активністю землях. Антиекологічний розвиток аграрних трансформацій є реальною загрозою національній безпеці України і має бути усвідомлений і переборений шляхом максимальної екологізації села, пропозиції щодо розгортання якої є змістом цієї доповідної записки.

Україна зараз знаходиться в унікальних умовах, які об'єктивно сприяють безболісному масовому переходу на виробництво найбільш привабливої у всіх відношеннях сільськогосподарської продукції, здійсненню прориву штучно утвореної самоізоляції України на світових продовольчих ринках та повернення нашої країни на передові позиції світового агропромислового сектора, для чого сьогодні не вистачає лише політичної волі та організаційних рішень.

Додатки

1. Акт комплексної перевірки діяльності з охорони навколишнього природного середовища Міністерства агропромислового комплексу України з додатками всього на 64 арк.; [архів 130 Кб]

2. Рішення Малої Ради Української екологічної асоціації "Зелений світ" з питання "Про результати спільної з Головдержекоінспекцією Мінекобезпеки України комплексної перевірки діяльності з охорони навколишнього природного середовища Міністерства агропромислового комплексу України" (витяг з протоколу засідання Малої Ради від 13.12.99 № 19) на 3 арк.

 
 

Заступник Голови Української екологічної асоціації "Зелений світ", голова екологічної комісії Української Республіканської партії, помічник-консультант голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, голова комісії Головдержекоінспекції Мінекобезпеки України з комплексної перевірки діяльності з охорони навколишнього природного середовища Міністерства агропромислового комплексу







С. Конюхов

 

Голова Української сільської природоохоронної громадської неурядової організації "Трипіллє-Майя-Дана", виконуючий обов'язки голови Комісії з екологізації села Української екологічної асоціації "Зелений світ", помічник-консультант голови підкомітету сталого розвитку, нормування природокористування та проблем відходів Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, член комісії Головдержекоінспекції Мінекобезпеки України з комплексної перевірки діяльності з охорони навколишнього природного середовища Міністерства агропромислового комплексу










В. Довбах

 

<< на попередню


Web-сайт створений за підтримки консорціуму IREX

З приводу розміщення матеріалів контактуйте: Дмитро Кравченко, dmitry_k@univ.kiev.ua