Conferences Головна сторінка
 
 

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський еколого-культурний центр

А.В. Подобайло

МЕТОДИКА ОГОЛОШЕННЯ ЗАКАЗНИКІВ, ПАМ”ЯТОК ПРИРОДИ ТА ЗАПОВІДНИХ УРОЧИЩ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ

ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ

(розділ: “Організація нових заповідних об’єктів та територій”)
для студентів біологічного факультету

ВСТУП

Природні екосистеми здатні до самовідтворення. Екосистеми штучні такої здатності не мають. На підтримання їх в стабільному стані людина змушена постійно витрачати енергію, ресурси, працю. Природні ж екосистеми дякуючи своїм можливостям до самовідновлення компенсують нестабільність штучних екосистем і уможливлюють тривалу господарську діяльність людини, пов’язану з експлуатацією природи. Однак, здатність природних екосистем до самовідновлення не безмежна. Надмірне антропогенне навантаження викликає їх руйнування. Тому збереження природних екосистем необхідне для можливості тривалого природокористування, стабільного розвитку людського суспільства.

Ці мотивації цілком достатні для збереження природних екосистем з антропоцентричної точки зору. Якщо ж поглянути на проблему охорони природи з екоцентричної точки зору. Дика природа зародилась, існує та розвивається незалежно від нас. Вона цінна сама по собі. Це вже є достатнім мотивом для того, щоб надати можливість природі існувати за своїми власними законами в заповідних територіях. Таким чином, ділянки, де збереглись природні комплекси з екоцентричної точки зору мають самодостатню цінність і заслуговують на збереження.

Важливим елементом охорони природних екосистем є охоронювані території – території, на яких заради їх природних властивостей природокористування та управління регламентується спеціальними нормативними актами які визначають спеціальний режим природокористування: повне чи часткове, постійне чи тимчасове обмеження людської діяльності, а в окремих випадках – проведення відновлювальних заходів.

Створення нових заповідних територій – завдання надзвичайно важливе для України. Адже орні землі складають 80% території сільськогосподарських угідь та 57% від загальної території держави. Природних екосистем, що збережені на теперішніх 5% площ, явно не досить для забезпечення стабільного природокористування. Світовий же досвід підказує, що зберегти екосистему значно дешевше, ніж відновлювати її після руйнування. Тому, територіальна охорона природи має великі перспективи в країнах Східної Європи, які мають досить обмежені фінансові засоби для охорони довкілля.

Студенти біологічного факультету в ході вивчення спецкурсу “Заповідна справа” повинні оволодіти знаннями та навичками організації нових охоронюваних територій. Якщо створення крупних заповідних територій (заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків) є результатом кропіткої роботи крупних колективів вчених та працівників Міністерства екології та природних ресурсів України*, то організувати невеликий заповідний об’єкт (заказник, пам’ятку природи, заповідне урочище) в змозі навіть група студентів-біологів під час практичних занять з “Заповідної справи”, набувши при цьому навичок, оформлення ділової документації, роботи з землекористувачами та органами місцевого самоуправління.

* В цитованих документах зустрічаються застарілі назви Міністерства екології та природних ресурсівУкраїни: Міністрество охорони навколишнього природного середовища України та Міністерство екологічної безпеки України.

 Повний текст (архів 35 Kb)

<< на попередню


Web-сайт створений за підтримки консорціуму IREX

 З приводу розміщення матеріалів контактуйте: Дмитро Кравченко, dmitry_k@mail.univ.kiev.ua